Микола Куліш, Лесь Курбас, Валер’ян Підмогильний, Микола Зеров, Євген Плужник, Михайль Семенко, Олекса Влизько. Тисячі українців — знаних і непублічних — були знищені більшовицьким режимом за право мислити та говорити вільно, бути тими, ким народилися — українцями.

У цей день вшановуємо пам’ять усіх жертв політичного терору червоної москви — розстріляних у катівнях нквд, замордованих у тюрмах і таборах, заморених голодом, висланих у сибірську каторгу, зламаних каральною психіатрією та репресивною машиною радянського звіра.

1937–1938 роки стали одним із найчорніших періодів в історії України. За півтора року сталінського “великого терору” сотні тисяч людей були репресовані, десятки тисяч — убиті без суду й права на захист. Урочище Сандармох, Биківнянський ліс, Соловки, Колима — ці назви назавжди залишаться свідченням злочинів тоталітарного режиму проти українського народу.

Совєцька влада прагнула винищити українську інтелігенцію, військових, духовенство, селянство — усіх, хто становив основу нації та міг чинити спротив окупаційній імперії. Масові арешти, депортації, розкуркулення, сфабриковані справи й показові “суди” стали знаряддям системного нищення України.

Сьогодні росія знову намагається повернути практики терору, катувань, депортацій і переслідувань на окупованих українських землях. Саме тому пам’ять про жертв політичних репресій — урок історії, пересторога та мотивація не допустити повторення геноциду проти українців.

Пам’ятаємо кожного й кожну, кого зламала або вбила московська тиранія.

Вічна пам’ять жертвам політичних репресій.

Продовжуємо боротьбу — за право України бути вільною.

Слава Україні!