Народився Максим Михайлович Шаповал 6 липня 1978 року в місті Вінниця у родині військового льотчика.

Після закінчення школи обрав професію військового, як його батько й дід, закінчив Військовий інститут Національного технічного університету України та розпочав службу у військових частинах розвідки.

За час служби брав участь у миротворчих операціях.

Перед початком війни очолив спеціальний резерв Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

З початку російської збройної агресії Максим Михайлович виконував завдання щодо захисту незалежності і територіальної цілісності України в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Був учасником найбільш важких боїв 2014–2015 років. У цей найскладніший час воїни-розвідники часто виконували бойові завдання ціною власного життя. Вони не зрадили, не сховалися за спинами інших, мужньо переносили надлюдські навантаження і разом з тим – майстерно виконували свою роботу.

Безпосередньо брав участь у звільненні декількох окупованих українських міст, боях за стратегічно важливу висоту – Савур-Могилу, а також у плануванні та проведенні розвідувальних рейдів у глибокий тил противника.

Максим Шаповал зробив вагомий особистий внесок у документування злочинної присутності збройних сил країни-агресора – Росії на території нашої держави. Організовував та проводив роботу щодо викриття кадрових військовослужбовців російських окупаційних військ, які вели бойові дії проти українських воїнів.

Деякі операції, які проводив полковник Шаповал, стосувалися своєчасного оповіщення про розгортання російської артилерії, завдяки чому вдалося врятувати життя сотням українських військових та мирних мешканців, які могли загинути під ударами російських окупантів.

Більшість часу Максим Михайлович проводив зі своїм підрозділом в районі проведення АТО та особисто очолював розвідувальні групи.

У травні 2014 року він командував групою, яка звільняла Донецький аеропорт, та був першим із тих мужніх та сильних духом воїнів, яких навіть ворог, вражений їх безстрашністю та стійкістю, прозвав “кіборгами”.

Максим Шаповал був справжнім професіоналом, офіцером з унікальними знаннями та навичками і головне – безмежно любив Україну.

Полковник Максим Шаповал трагічно загинув

27 червня 2017 року внаслідок зухвалого терористичного акту, спланованого російськими спецслужбами. Похований на Байковому кладовищі в столиці України.

З першого дня офіцерської служби і до останнього подиху Максим Шаповал проходив службу у воєнній розвідці. Його мужність і відвага, патріотизм та відданість своїй справі є прикладом для всіх співробітників воєнної розвідки України.

Указом Президента України від 30 червня 2017 року № 169/2017 полковнику Шаповалу Максиму Михайловичу присвоєно військове звання генерал-майора (посмертно). Його навічно зараховано до списків військової частини, якою він командував, та внесено в Книгу Слави Головного управління розвідки Міністерства оборони України, що була заснована з метою увічнення пам’яті осіб, які зробили вагомий внесок у розбудову воєнної розвідки України.

Указом Президента України від 7 вересня 2017 року № 264/2017 за мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності та безпеки держави, самовіддане служіння Українському народові генерал-майору Шаповалу Максиму Михайловичу присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).

Президент України також підписав Указ про присвоєння імені генерал-майора Максима Шаповала спеціальному резерву Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

У документі зазначається, що ім’я присвоєно з метою увічнення пам’яті Героя України Максима Шаповала, та зважаючи на його особливі заслуги перед Батьківщиною, виняткові мужність та героїзм, виявлені під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України.